Сочевиця (рос.
Чечевица, англ. Lentil, лат. Lens culinaris) – рослина родини бобових.
Зелена сочевиця - це кругле
і плоске, не зовсім достигле насіння з світло-зеленою оболонкою. В діаметрі має
близько 5 мм .
В їжу використовується вареною, сирою, для пророщування. Сочевиця зелена не
потребує замочування перед приготуванням, вариться близько 30 хвилин, не
розварюється, тому часто використовується для
салатів.
В порівнянні з іншими сортами сочевиці,
зелена сочевиця містить більше клітковини, що позитивно впливає на роботу шлунково-кишкового
тракту.
Червона сочевиця (інша назва
– єгипетська) має помаранчевий колір та насінини круглої і плоскої форми та
діаметром 5 мм .
Сочевиця не покрита оболонкою, тому дуже
швидко вариться – близько 10 хвилин. Вживається, як вареною, так і сирою, для
пророщування. Добре розварюється, тому чудово підходить для приготування супів
і пюре.
В порівнянні з іншими сортами сочевиці, червона сочевиця
має вищий вміст калію, тому позитивно впливає на серцево-судинну систему та
підвищує рівень гемоглобіну в крові.
Корисні
властивості та переваги сочевиці:
- сочевиця дує поживна і добре
засвоється організмом (може замінити хліб і м'ясо), харчова цінність: 2% жирів, 35% білків, 53% вуглеводів, також майже
всі вітаміни групи В;
- це джерело білка, містить 8 незамінних амінокислот (за їх
вмістом сочевиця не знає собі рівних
серед бобових), залізо, фолієву кислоту і цинк;
- запобігає хворобам серцево-судинної
системи ішлунково-кишкового тракту, покращуєтравлення, завдяки клітковині, що міститься у її складі;
- абсолютно екологічно чистий продукт, тому
що не накопичує в собі шкідливих речовин, таких як нітрати чи радіонукліди;
-
сприяє нормалізації обміну речовин та підвищенню імунітету;
-
особливо корисна для хворих на виразкову
хворобу, гіпертонію, гастри, пієлонефрит т, холецистит, атеросклероз.
Сочевиця – дієтичний продукт, більше як на третину складається з білка та має
низький вміст жирів.
Кажуть, що сочевиця-ровесниця
цивілізації, тому що є однією з найдревніших культур. Ще жителі Древнього Єгипту,
Греції та Риму вирощували та вживали в їжу сочевицю. Скамянілі рештки сочевиці
було виявлено під час розкопки поселень часів неоліту. За часів Київської Русі сочевиця згадується в
літописах, як “сочевіца”. В Україні народні назви сочевиці – ляща, вичка, журавлиний горох. Кліматичні
умови України сприятливі для вирощування сочевиці.
- коричнева - насіння замочують в воді на 12-20
годин та найчастіше використовують в супах;
- зелена - насіння не зовсім дозріле, тому не
потребує попереднього замочування. З зеленою сочевицею готують салати та страви
з рису;
- червона – насіння, оищене від оболонки, тому
розварюється янайшвидше від інших сортів сочевиці – за 10-12 хвилин.
Сочевиця за своїми
харчовими якостями може замінити крупи, хліб і м'ясо.
Хімічний склад:
Величина |
Кількість на 100 г |
Калорійність |
119 кКал |
Жири |
|
Білки |
|
Вуглеводи |
|
Вода |
|
Харчові волокна |
|
Вітамини |
Вітамін А-0,03 мг, В1-0,5 мг,
В2-0,2 мг, В3-1,8 мг, В9-100 мкг, Е-0,5 мг. |
Мінерали |
Кальцій-80 мг; Калій–670 мг, Магній-80
мг; Натрій-55 мг; Фосфор- 390; Залізо11,8 мг |
Лікувальні властивості.
Сочевиця цінна, як поживний харчовий продукт і як лікарська рослина, в насінні сочевиці багато різноманітних корисних речовин: вітаміни А, групи В, С, жирні кислоти групи Омега-3, Омега- 6, йод, мідь, марганець, цинк, магній, молібден, кобальт, бор
Систематичне вживання в їжу сочевиці:
- позитивно впливає на роботу серцево-судинної системи, оновлює клітини крові;
- покращує загальний стан шкіри;
- покращує травний процес та знижується ризик раку прямої кишки;
- підвищує імунітет, полегшує обмін речовин;
- налагоджує функціонування роботи сечостатевих органів - захищає організм від пієлонефритів, нефритів та простатитів;
- лікує печінку, налагоджують жовчотворну функцію, попереджує застій жовчі і утворення жовчних камінців;
- позитивно впливає на розвиток плоду при вагітності (багата фолієвою кислотою і залізом);
- сприяє швидкому зростанню кісток ( корисна при переломах кісток та ушкодженню м’язів і судин).
Кулінарні якості сочевиці.
Смакові якості сочевиці підкреслюють різні приправи - чорний перець, цибуля і свіжа зелень. Добре поєднується сочевиця зі злаковими культурами, наприклад з рисом чи кукурудзяною крупою. Сочевичний відвар також є джерелом корисних речовин, тому його використовують для приготування соусів та та підлив. Страви з сочевиці краще подавати разом з салатами зі свіжих овочів багатих на вітамін С (помідори, червоний перець, свіжа цибуля, кріп, інша зелень). Таке поєднання сприяє кращому засвоєнню заліза, яким багата сочевиця.
Арабську страву маджадару (суміш рису з сочевицею) завдяки високому вмісту білка називають м'ясом для бідних. Також сочевиця є основою національної індійської страви – дал (страви з бобових). Сочевиця є основою національної кухні в Китаї та Індії (разом зі стравами з рису). В Китаї сочевицю вважають їжею, що має зігріваючі властивості, якіще більше посилюються при додаванні спецій. Тому найкраще страви з сочевиці підходять для вживання в раціон в зимовий період. В Німеччині з сочевиці готують спеціальну різдвяну страву, яку подають у Святвечір.
В давні часи сочевичний суп був основною стравою на столі, яка заміняла біднякам м’ясо, а для багатих кухарі вигадували різні вишукані страви. Також з сочевиці виготовляли борошно та пекли хліб.
Сочевиця містить велику кількість рослинних білків, що легко засвоюються організмом. Тому сочевиця – хороша альтернатива м'ясним і молочним продуктам.