Джерело вітамінів - сушена диня

Перейти в каталог товарів


Сушена диня – прекрасне джерело вітамінів


В сушеній дині зберігаються майже всі корисні речовини, що й у свіжій.  Продукт домашнього сушіння – світло-жовті  шматочки без додавання цукру, сірки, консервантів, згущувачів, антисептиків, барвників, ароматизаторів. Сушена диня багата на природні цукри та клітковину, вітаміни й мікроелементи, тонізує і очищає організм. Сушені  солодкі шматочки дині, насичені  південним сонцем  з ніжним ароматом, що тануть у роті – чудовий  десерт до чаю, що піднімає настрій. 


Корисні властивості дині сушеної:


- прекрасний продукт для здорового харчування - диня володіє хорошими смаковими якостями, низькокалорійна, плоди містять до 18% цукрів, крохмаль, клітковину, білки, мінеральні солі, вітамін С (до 30 мг /%), вітаміни групи В, каротин, велику кількість заліза, фолієву та нікотинову кислоти, пантотенову кислоту, азотисті речовини;
-диня добре  тонізує,  має   сечогінну, жовчогінну, протизапальну,  загальнозміцнюючу дію;
 -добрий очисник, зовнішньо очищає шкіру, при прийомі всередину - шлунково-кишковий тракт і сечовидільну систему, добре   проносне, посилює перистальтику кишечника, містить велику кількість клітковини, яка виводить з організму токсичні речовини;
- покращує процеси кровотворення,    зменшую  в організмі холестерин, нормалізує  обмін речовин;
-диню вживають для гарного настрою, як антидепресант, як ліки від стресу, для хорошого сну, від втоми і дратівливості;
-вона діє як  афродизіак;
- служить ефективним засобом при лікуванні нирково-кам'яної хвороби, ревматизму, подагри, нефриту, пієлонефриту;
- за народними рецептами диню призначають виснаженим хворим, при анемії й атеросклерозі;
-особливо корисною вважається для осіб, які перенесли захворювання печінки і мають схильність  до  закрепів;
Отже, якщо ви хочете мати гарний настрій, насолодитися смаком і заодно прочистити та зміцнити організм – то це ваш продукт. Рекомендується для покращення настрою, концентрації, після тривалої хвороби, покращення сну, підтримує  сечовидільну, серцево-судинну системи, покращує обмін речовин, омолоджує.
Застереження
-диня не рекомендується у разі   виразкової хвороби шлунка і дванадцятиперсної кишки, при  цукровому діабеті, дизентерії і  для годуючих матерів, оскільки це може призвести до діареї у дитини, також дуже малим дітям, оскільки в них немає ще ферментів для її перетравлення;
-не приймати в поєднанні з молочними продуктами, кефіром та алкогольними напоями, тому що можливі проблеми з травленням.

Трохи історій
 Давня арабська легенда розповідає про ангела, який приніс людям божественний  динний плід з раю,  за що і був вигнаний. А неповторний малюнок з тріщинок на шкірці дині - це послання Всевишнього людям, як знаки долі, по яким можна передбачати майбутнє. Ось таке містичне навантаження в дині.
Крім цього, з динею трапився один курйозний випадок – вона побувала на лаві підсудних – адже постраждав сам  Генріха IV  - неправильне вживання викликало сильний розлад травлення у французького короля. Тому лікар, щоб відвести від себе підозри, вказав на винного -  диню. ЇЇ засудили і прокляли на міській площі. Проте, ще римський імператор Клавдій щодня з'їдав за сніданок вісім динь – і нічого. Тому треба знати, як конкретній організм реагуватиме на диню.  Свіжа диня має свої правила вживання -  не змішувати її іншими стравами, не запивати молоком, кефіром, водою, алкоголем, не їсти натще, вживати як моно продукт між обідом та вечерею.
Диню – цей солодкий, смачний, корисний для здоров’я  делікатес  на нашому столі цінували та вирощували здавна -  ще понад 3-4 тисячі років тому . ЇЇ культивували у древньому Єгипті по всій великій і родючій долині Нілу.  Про це свідчать також і археологічні знахідки – висушені плоди та насіння в гробницях, зокрема в  гробниці Тутанхамона. Також і в біблії є згадки про ці плоди.  
Припускають, що сортові форми дині селекційно отримали з азійських або африканських диких видів. Можливе окультурення цієї цінної рослини відбулося на  півночі Індії  та в Єгипті, в Ірані та Середній Азії задовго до н. е. та поступово поширилося в інші райони Азії та Китай. Європа познайомилася з динею в Середні віки,  а США трохи більше ста років тому.
Дикорослі форми донині зустрічаються у місцях з гарячим,  сухим кліматом та  з достатнім доступом світла - в Афганістані, в Середній Азії вони ростуть на полях бавовнику, кукурудзи, у виноградниках як бур'яни, а також на легких грунтах по берегах річок. Жителі Африки, Індії та Китаю і досі вживають неокультурений, але їстивний різновид дині.
Диня також має своє свято – в Туркменії  друга неділя серпня є національним святом - днем дині. Така повага і любов до дині має свої підстави. Адже вона в буквальному розумінні була і є годувальницею народів жаркої Азії – бо вживають її не лише для власних потреб – вона значна стаття експорту. Вона займає третє місце після зернових культур та бавовни. Крім того диню можна вирощувати у пустельному кліматі в умовах малого поливу. Колись селяни винайшли  ноу-хау: в розщеплений пеньок верблюжої колючки садили насіння дині, щоб довге  коріння іншої рослини поїло його водою перші дні. ЇЇ також брали  у далеку дорогу, вона рятувала від спраги і  голоду. Динею ласували, годувалися і лікувалися, і навіть використовували як парфум  та косметичний засіб, який відбілював шкіру, а насіння як глистогінне, та як засіб для чоловічого здоров’я.

Де вирощують.
Більша частина світового асортименту культивованих сортів дині зосереджена в Поволжі,   Україні, Молдавії, Північному Кавказі, південному Казахстані і особливо в Середній Азії. На сьогодні диню вирощують більш ніж в 40 країнах  Азії, Європи, Америки, Африки, в Австралії. А в захищеному грунті вирощують в  Північній Європі та на півночі  Франції, Італії, Угорщині, Іспанії, США, Болгарії та Японії. Як показує досвід, це прибуткова культура. Так, у Франції її рентабельність в теплицях не нижча, а часто вища, ніж у помідорів. Але в усіх цих країнах і близько немає такого сортового розмаїття, як в Середній Азії.
Середня Азія - основна зона вирощування багатьох цінних сортів дині. В світі налічується понад  1600 сортів дині, з яких понад 400 вирощують в Туркменії та Узбекистані. Родючі  Ферганська долина,  Ташкентський оазис, Зеравшанська долина - Самарканд, Бухара, Хорезм  - дають велику різноманітність сортового складу за основними різновидам - chandalak, ameri та інших цінних осінньо-зимових сортів.
 В Україні диня росте на відкритому грунті півдня. Північніше висаджують ранні сорти та використовують  парники й теплиці як для саджанців, так і для подальшої вегетації у дачному господарстві.
Україна займає третє місце в Європі з виробництва баштанних культур, поступаючись Росії та Іспанії. А у світовому кількісному виробництві баштанних на сьогодні лідирують Китай, Туреччина, Індія і США.


Сорти.
На сьогодні дині також вирощують гібридним насінням, які не передають свої властивості наступним поколінням, зате стійкі до хворіб та врожайні – то ж  чи варто вживати такі плоди в їжу в якості здорового харчування та їх екологічність – під питанням. Тому зростає цінність інформації про продукт, який ви вживаєте.  Також для швидшого дозрівання дині надмірно підживлюють нітратами.
Основними сортами дині, які вирощують в Україні є  ранні та середньоранні, середньостиглі, пізні та зимові.  Серед ранніх та середньоранніх мало сортів з хорошими смаковими якостями, в основному це гібридні сорти. Середньостиглі сорти дині відрізняються особливим ароматом, соковитістю і солодкістю плодів. До них відносяться: Ананас, Асоль, Блонді, Золотиста, Козачка, Ожен, Колгоспниця, Торпеда. Пізні та осінні сорти – представлені не широко - Кой-баш, Умир-ваки, Гулябі. Ще є зимові сорти, які дозрівають в процесі зимового зберігання - Кари-киз,  Гулябі зелена, Калансан, Чарджуйска.


Сорти, які можуть у нас продаватися – Канталупа - схожа на сплюснуту кулю. Блідо-жовта шкірка ніби вкрита дрібною, шорсткою сіткою. М'якоть жовто-гаряча в центрі і зелена біля шкірки. Сорт запашний і солодкий, але не дуже соковитий. За консистенцією нагадує варену картоплю.


Колгоспниця невеличка, сферична. Має в яскраво-жовту шкірку змережену сіточкою. М'якоть біла, іноді з зеленувата. Дуже запашна і солодка.


Перська - диня може мати круглу або овальну форму. Блідо-зелена гладка поверхня вкрита  великою ледь помітною сіткою. М'якоть насиченого жовтого відтінку. Соковита, з медовим присмаком.


Касаба - досить велика. Має сферичну форму, гладку жовту шкірку і кремову "серединку". Ця диня майже не пахне, зате вона дуже солодка і соковита.


Торпеда - велика і витягнута, схожа на дирижабль. Блідо-жовта  шкірка покрита сіточкою. М’якуш світлий, соковитий і солодкий.


Також є декоративні диньки - червоні або коричневі дині Дуда схожі на яблука. Існує також таджицька двометрова диня Тара зі зморшкуватою шкіркою і  нагадує гігантського плазуна. За смаком ця диня не надто хороша, зате молоді зав'язі нагадують огірки. А ще існує гірка на смак диня, яка так і називаються «гірка диня». Її використовують для виробництва медикаментів, особливо у східній медицині.


Як вибрати диню.
Стигла диня має свої ознаки – якщо є хвостик, то він має бути  підсушеним і товстим в діаметрі, а маленька шкірочка з протилежного стеблу боку повинна бути не затверділою і трохи пружинити. Занадто м'яка шкірка, на якій залишаються сліди пальців, навпаки, говорить про перезрілість дині. Колір плоду повинен бути рівномірним. Крім того, стигла диня сильно і приємно пахне, а якщо її поплескати долонею, видає глухий звук.
Вберегтись від надмірного споживання нітратів – це почитати сертифікат на продукцію, або  зробити власний аналіз, і пам’ятати, що хороша диня – це все таки пізній сорт, який достигає у серпні-вересні, бо для раннього достигання диню якраз і обробляють нітратами і не вигризати диню до шкірочки.


Що готують.
Диню вживають свіжою, в’ялять, сушать, солять, маринують, роблять варення, цукати, бекмес (згущений динний сік), пастилу, варять, смажать, запікають з тістом, заморожують. Додають до морозива, каш, мюслів.
Найкращим  способом зберегти смакові якості і корисні властивості дині є її сушіння. До того ж сушена диня транспортабельна і зберігається кілька років. Сушити можна всі сорти дині, але перевага віддається плодам з твердою шкіркою, щільною консистенцією м'якоті, цукристим і сильно запашним. Для сушіння диню розділяють на пасма, сушать на сонці, обкурюють димом з сіркою від жучків-шкідників та від ос, потім сплітають в косички. Але можна вдома  сушити в духовці чи спеціальних сушарках – і тоді не потрібно обробляти їх сіркою. Готова сушена диня має прозоро-золотистий або світло-коричневий колір, яскраво виражений аромат, м'яку текстуру і липку поверхню, при стисканні продукт проявляє еластичність і не виділяє сік. Розкладають у пластикові контейнери і  зберігають - у сухому темному  приміщенні з температурою повітря не вище 12 град. і вологістю близько 60%.
Насіння сушать при температурі 50-55 ° С, в тіні при гарній вентиляції. Зберігають у паперових або полотняних мішечках протягом 3 років. У насінні міститься до 30% жирної олії.


 Хімічний склад та поживна цінність.
Диня цінний харчовий та дієтичний продукт,корисна усім, хто цікавиться здоровим харчуванням.
Вона низькокалорійна, незважаючи на солодкість, поживна,  та завдяки ряду властивостей служить усім людям, хто дбає про здоров’я.
Харчова цінність сушеної дині –вміст білків - 0,7г; вуглеводів - 84,9г; енергетична цінність на 100г: 342 ккал.;
 Вміст вітамінів – PP, E ,C, фоліева кислота, B5, B2, B1 ,A, Бета-каротин, ликопин.
 Мінеральний склад - кобальт , фтор, марганець, мідь, йод,цинк,залізо, сірка,хлор,фосфор,калій,  кремній, натрій, магній, кальцій. Найбільше з мінералів диня містить калій. Цінність складають  волокна дині - клітковина.


Лікувальна та профілактична цінність
У дині корисне усе – і середина, і шкірка, і насіння і коріння.
 Вже саме поїдання дині приносить задоволення, але крім чудових смакових властивостей диня містить необхідні речовини, які  наприклад  збільшують вироблення серотоніну, крім того вітамін С, якого вдвічі більше ніж в кавуні, фолієва кислота і магній підвищують імунітет і зміцнюють нервову систему, а тому диня – хороший антидепресант, допомагає зняти стрес, зміцнює нервову систему, заспокоює вегетативну нервову систему. Оскільки диня  швидко перетравлюється і її клітковина діє послаблююче - вона корисна  як добрий очисник нирок, печінки, кишківника. Відповідно коли очищаються внутрішні системи то і кров звільняється від шлаків та токсинів. Послаблююча дія дуже важлива для профілактики закрепів, геморою та зайвої ваги. Кремній та інозит корисний для волосся - воно стає густіше і росте швидше. Бета-каротин, якого в дині навіть більше, ніж у моркві, робить шкіру гладкою і надає їй персикового відтінку. Залізо благотворно впливає на гемоглобін, а калій - на серце. Прихильники народної медицини диню не тільки їдять, але і роблять компреси на при бронхітах, прикладають примочки до наривів і синців, навіть приймають ванни. Відвар з коріння дині вживається для очищення кишківника.


Косметичні процедури.
 Лосьйони і маски з дині роблять шкіру підтягнутою, згладжують зморшки.
 Молочко для сухої шкіри - з'єднайте по 2 ст.л. мінеральної води, соку дині і молока і протирайте обличчя вранці і ввечері, свіжий склад готуйте щодня.
Маска для жирної шкіри - змішайте 1 яєчний білок, 2 ст.л. м'якоті дині і 1 ст.л. кефіру. Склад нанесіть на декольте і шкіру обличчя на 15 хв.,змийте теплою водою.
Компрес від пігментних плям і веснянок -  відтисніть сік дині через марлю. В іншому шматку марлі зробіть прорізи для носа, рота і очей і умочіть в динний сік. Покладіть компрес на обличчя і тримайте 15 хвилин. Змийте теплою кип'яченою водою.
 М'якоть дині змішати з пшеничним борошном до стану пасти. Отриману пасту в коржики висушити на сонці і прикладалася до ураженої шкіри при веснянках і вуграх. М'якоттю дозрілої дині рекомендується змащувати шкіру для лікування вітіліго.
 Вживайте насіння дині по 3-5 шт в день, можна з медом. Вони багаті цинком і помітно покращують стан волосся і шкіри


Лікарські засоби
Насіння дині добре подрібнити в ступці, до них поступово додавати остигнула кип'ячену воду, постійно перемішуючи суміш ложкою. Отриману масу процідити і вживати по 0,5 склянки 2-3 рази на день до їди від каменях та піску в нирках. Проте багато  насіння дині шкідливо  для селезінки.
Свіжовичавлений сік дині  пити по 0,5 склянки 2-3 рази на день як протиглисний і засіб для  травлення.


Протипоказання
Незріла диня не рекомендується хворим з виразкою шлунка і гострим гастритом. Шкідливо харчуватися динею на голодний шлунок, корисніше і безпечніше їсти її в проміжку між прийомами їжі. Після вживання дині не рекомендується пити холодну воду і кисле молоко. Поєднання дині зі спиртними напоями викликає розлад шлунка. Насіння дині шкідливі для селезінки. Але їх негативний вплив усуває мед.


Аюрведичний погляд на диню.
Диня вважається благісним продуктом, тому що є солодкою. Розвиває в людині ніжністьпростоту, впливає на праву півкулю, лікує печінку. Якість простоти і природності  позитивно впливає на печінку, відновлює її функціїДиню потрібно їсти окремо від решти їжі, найкраще в другій половині дня, приблизно через 3 години після обіду.
Диня має водянисту структуру і тому дуже багато життєвої сили, яку вона віддає людині - і провокує рух  - все в організмі починає рухатися і зайві речовини покидають  організм. Якщо людина відчуває, зневоднення,  її психічна енергія зменшується, тому, потрібно більше рухатися, бувати на свіжому повітрі.


Диня сушена
Найкращий спосіб заготовки дині – сушіння, оскільки також зберігається інформаційна складова плоду. Сушена диня – прекрасне вітамінне джерело,особливо багата солями калію і заліза, пектинами, клітковиною, легкозасвоюваними цукрами, білками, крохмалем та іншими необхідними для здоров'я елементами.  Збагачений раціон цим плодом  не тільки оздоровлює, але й облагороджує людину.


Автор статті - Ольга Закалюжна